Живі, поки пам’ятаємо
21 березня у Чернігові на стадіоні «Юність» відбулися змагання для дітей та підлітків у пам’ять про загиблого воїна, чия історія та внесок у перемогу залишили слід в історії нації та у серцях тих, хто його знав. Ветеран та доброволець Денис Пономаренко на позивний «Аскет» загинув 16 березня 2022 року у бою за Київщину в селі Мощун.
У заході взяли участь вихованці спортивних шкіл міста. Зокрема і клуб бойових мистецтв «Чернігів Щит», де свого часу займався Денис.
Денис Пономаренко народився у Чернігові. Після школи закінчив Чернігівський професійний ліцей залізничного транспорту та здобув фах провідника пасажирського поїзда. Захоплювався спортом, займався рукопашним боєм у клубі «Чернігів Щит». Був помічником тренера. Займався національно-патріотичним вихованням дітей, також брав участь в організації та проведенні дитячих таборів. Був інструктором на тренінгах та вишколах з військової справи для цивільного населення.
Багато хто знав його як «Артура Ракету» та «Аскета», але для всіх він був світлим променем, завжди усміхнений, доброзичливий та щирий. Багатогранність особистості Дениса не мала меж, бо він завжди прагнув бути кращою версією себе.
«Денис був різносторонньою людиною, дитиною, займався нумізматикою, різьбленням по дереву. Але основне його заняття – це був спорт, він займався рукопашним боєм у чернігівському клубі «Чернігів Щит», – розповідає мама загиблого «Аскета» Ніна Пономаренко. – Він постійно вдосконалювався. Досягав якоїсь своєї вершини. Та поруч зі спортом у нього йшло захоплення військовою справою. Тато в нас був військовий, прикордонник. Він завжди з нетерпінням чекав і радів, коли тато його брав на полігон і в тир, і, мабуть, це з цивільного життя так і пішло».
Мати «Аскета» з хлопцями з його клубу
З перших днів вторгнення російських окупантів хлопець став на захист рідних земель та був одним із тих, хто навесні 2022 року стримував ворожу навалу й надавав допомогу своїм побратимам.
Головне – пам’ятати
На відкритому турнірі серед спортивних клубів і ДЮСШ міста Чернігова з легкої атлетики та загальної фізичної підготовки до вшанування пам’яті «Аскета» долучились 130 спортсменів із дев’яти спортивних закладів міста, рідні та друзі. Усі учасники змагань отримали диплом, а за призові місця – перше, друге та третє – медалі та кубки.
«Це дійство ми проводимо другий рік поспіль. Ми робимо це в пам’ять про нашого друга, нашого побратима, віддаючи в такий спосіб шану та честь цьому загиблому воїну. Денис Пономаренко займався рукопашним боєм з дитинства, він мій учень, – розповідає тренер та друг Дениса Пономаренка Володимир Святусь. – Сьогодні тут беруть участь спортсмени чернігівських спортивних шкіл, різних видів спорту. Ми включили у триборство ті вправи, які любив сам Денис: біг, бурпі (віджимання зі стрибком, – Авт.), підтягування для хлопців і сітапи для дівчат (качання пресу, – Авт.). Денис дуже любив займатися спортом, працювати над собою, але в той же час він любив і військову справу. Він тримав себе у гарній формі, постійно їздив на підвищення кваліфікації парамедиків. Багато часу проводив у залі, і був вже сам тренером. Він часто мене підміняв у поїздках на змагання. Дениса багато хто зі спортсменів знав особисто. Ще до того, як почалася війна, ми проводили військовий збір, де він був одним з головних тренерів, який проводив для них уроки зі стрільби, кидання гранати, з надання першої медичної допомоги».
Тхеквондистки Вікторія та Катерина другий рік беруть участь у турнірі пам'яті
Насправді – ці змагання не за медалі та дипломи. Ними ми прагнемо показати наш дух незламності. Показати, що навіть якщо людина загине, ми її будемо пам’ятати, бо вона загинула задля того, щоб ми жили. Кожна дитина має розуміти, що це не просто змагання – це честь виступати на таких змаганнях для того, щоб пам’ятати ту людину, того воїна, того героя. І Денис Пономаренко повинен залишитися в нашій пам’яті як світла людина, як захисник. І це насправді дуже важливо – пам’ятати!»
На війну пішов добровольцем
Ще на початку повномасштабного вторгнення в 2015 році Денис Пономаренко пішов захищати країну на Схід у складі вже легендарного підрозділу «Азов».
«У 19 років він пройшов курс молодого бійця в Азові, після цього два роки в Маріуполі воював, їздив на завдання, був парамедиком. Він завжди всім допомагав, – згадує тренер. – У лютому 2022 року, в суботу (19 лютого 2022 року – Авт.), ми поїхали на змагання. Це був Чемпіонат України серед дітей, і ми багато медалей тоді взяли, раділи тому, а як приїхали – почалася війна. Він відразу пішов добровольцем захищати нашу країну від орди, – продовжує Володимир Святусь. – Він на той час був у запасі «Азову», але не став чекати, поки його викличуть, а відразу в перший день поїхав до своїх побратимів, які були на Київщині, і вони разом тримали там оборону. Це була дуже надійна людина, я за своє життя мало таких зустрічав. Ти міг на нього покластися у будь-якій справі».
Ворог намагався прорватися до Києва, та наші мужні військові тримали оборону. У березні 2022 року саме біля Мощуна велися запеклі бої, і там, у тому пеклі війни, Денис рятував побратимів, бо на той час був єдиним парамедиком, який лишився. До останнього свого подиху хлопець був вірним присязі, своїм переконанням, побратимам і країні. На жаль, 16 березня життя 25-річного Дениса Пономаренка обірвалося. Він отримав смертельне ушкодження при спробі евакуювати поранених неподалік Мощуна. Денис не дожив до свого 26-річчя десять днів.
«У ті дні в березні там тривали запеклі бої. Дуже багато хлопців були поранені, і того дня йому вдалося вивезти команду своїх побратимів, а потім він знову поїхав у те пекло по інших, та вже не повернувся, – зі сльозами говорить тренер. – Він був професіоналом, якщо такі людини нас будуть обороняти, то ми не зможемо ніяк програти, бо вони стальні, на них можна покластися, і вони можуть захистити кожного українця.
Коли ми розробляли медаль до цього заходу, то вирішили зробити її у вигляді військового жетона, на якому зобразили Дениса, а на іншому боці напис: «Сила духу». Тому що повернутися назад, у те пекло, по хлопців – то не кожна людина зможе, а він зміг».
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора
