Поверніть радіо!
Дротове радіо, яке десятиліттями було основним джерелом інформування населення, поступово вмирає. Щороку кількість радіоточок в області невпинно зменшується, а користуються ними хіба що пенсіонери. Хоча останні впевнені, що даремно на дротове радіо «махнули рукою», тим паче в такий час, коли в країні війна. Адже саме за його допомогою найкраще доносити інформацію до людей навіть у віддалених населених пунктах.
З кожним роком на Чернігівщині відбувається скорочення мережі дротового мовлення. Основними причинами називають застаріле передавальне обладнання та дротові лінії, які постійно виходять з ладу, а ремонтувати їх нікому.
Зараз за дротове радіо відповідає «Укртелеком», який заявляє, що радіо для них дуже збиткове. Адже якщо телефонний зв'язок, який дотується державою, часто у людей відсутній місяцями через пошкоджений кабель, то що казати про радіо, яке держава не дотує?
«В моїй квартирі все життя працює радіо, – розповідає чернігівець Леонід Балабай. – Зараз, звичайно, коли з’явився мобільний зв'язок, молоді радіо не потрібне, а нам, пенсіонерам, без нього - ніяк. Воно в мене ніколи не вимикається, по ньому встаю і по ньому лягаю спати. Мені радіо не заважає ні читати, ні писати. Більше того, якщо я почув якусь цінну для себе інформацію, обов’язково відкладу всі справи і послухаю. Радіо – це вам не телевізор, з ним будеш в курсі всіх подій. Та вже декілька місяців, як моє радіо дуже погано працює, з перебоями. І така проблема в багатьох моїх знайомих. Я знаю, що дротове радіо належить «Укртелекому», звертався до них неодноразово, та марно. Потім я написав офіційний лист, де прошу розібратися з моїм питанням. Через деякий час отримав відповідь, що причина в кабельному забезпечені, а саме пошкоджена мережа кабелю і ремонтувати його нікому».
Більшість радіоточок, які ще працюють, у Чернігові. Колись майже у кожному райцентрі була своя радіоорганізація. Наразі більшість із них закрились, бо у місцевих рад просто не було коштів на їх утримання. Тому зараз по дротовому радіо мовить Національне радіо.
«Після того листа я пішов у нашу обласну радіостудію, – продовжує розповідь пан Леонід. – Розповів їм про таку ситуацію і поцікавився, як «Укртелеком» отримує сигнал. З Києва чи кабелем з Чернігова. Там мені пояснили, що ніякого кабелю від радіостудії немає, всю інформацію подають по радіоефіру. Тобто сигнал весь час радіостудія подає, а в тому, що він перебивається, винні в «Укртелекомі». Просто дротове радіомовлення їм не треба. У них немає спеціалістів, які б ремонтували пошкоджені лінії, тому їм краще, аби воно взагалі не працювало. Просто упустили момент і замість того, щоб зберегти абонентів, їх залишають без радіомовлення. І якщо нам в місті воно потрібне, то людям у селах, на моє переконання, радіо життєво необхідне».
Питання дротового радіо досить актуальне і болюче для населення, враховуючи і той факт, що Чернігівщина – прикордонна область. Дуже прикро, що в більшості наших сіл білоруські та російські канали і частоти мовлять краще, ніж українські. Залишитися без національного радіо в державі – це невигідно самій державі, яка, до того ж, перебуває в стані війни. Адже наразі інформаційна політика є і засобом оперативної мобілізації. Навіть якщо б сталася екстремальна ситуація на території якогось села чи району, по радіо люди дізналися б про це набагато швидше.
До речі, колись неодмінним атрибутом оселі була радіоточка.
«Я вважаю, що дротове радіо треба забрати в «Укртелекому» і віддати Міністерству надзвичайних ситуації України, – роздумує пенсіонер. – Це була б система оповіщення для людей. Та в такий час, як ми живемо, коли в країні війна, радіо необхідне. Воно ж охоплює все населення. Раніше було так: якщо не прокладений кабель радіо, будинок не приймали в експлуатацію. Зараз цього всього немає. Думаю, необхідно прийняти закон, щоб радіоточка була, хоча б для оповіщення. За дротове радіо платимо по 18 грн на місяць, але ж користь набагато більша. А то бачите, що роблять: аналогове телебачення відключають, газети пошта носить абияк, радіо не працює. Про що мова... Звідки людям дізнаватися достовірну інформацію?»
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото автора