Об’єдналися заради доброї справи
Ще минулого року чернігівці, як і увесь український народ, довели, що коли ми об’єднані – ми непереможні. І якщо в лютому ми об’єдналися, щоб допомагати військовим, то сьогодні містяни об’єднуються для допомоги тим, чиї будинки зруйнували рашисти.
Ось уже чотири суботи поспіль небайдужі чернігівці збираються на толоку, розбирають завали зруйнованих російськими бомбами будинків по вулиці Костромській, що на Масанах. Про те, як ворожі літаки нещадно скидали бомби на цей житловий квартал, «Чернігівщина» вже писала раніше. Тоді, в березні, за одну ніч було знищено вщент до десятка будинків і чимало отримали пошкодження. Сьогодні ті будинки, які можна відновити, люди ремонтують власним коштом. А руїни тих, які знищені повністю –прибирають з подвір’я, щоб в майбутньому звести новий будинок.
Наразі чернігівська волонтерка Альона Акуленко разом з об’єднанням «Бо можемо» і безпосередньо з Іриною Науменко збирає небайдужих, щоб допомогти власникам зруйнованих будинків на Костромській розібрати завали. Так, три суботи поспіль допомагали сім’ям військових, один із яких захищає країну, а інший отримав важке поранення і проходить лікування.
«Ми допомагали родині військовослужбовців розібрати завали їхніх будинків після приходу «освободітєлєй», – говорить Альона Акуленко. – Дякую БО «Бо можемо», що допомогли організувати, забезпечують рукавичками, відрами і навіть їжею. Вони молодці і роблять велику справу. Також я дуже вдячна всім, хто відгукується і приходить допомогти. Адже це важливо!»
Люди, які приходять на розбір завалів, відкладають усі свої справи і йдуть допомагати іншим. При тому, що розбирати руїни будинку, в якому ще не так давно вирувало життя, морально не дуже легко. Господарям кожна цеглинка нагадує про минуле. Та як би там не було, життя триває, і на місці завалів обов’язково з’являться нові будинки.
«Коли я вперше почула слово «толока», то спитала: «А що це?» Мені Ірина Науменко відповіла: «Це гарний настрій, багато людей і там годують». А якщо серйозно, то це коли люди збираються задля однієї мети – допомогти постраждалим сім'ям в розборі завалів для подальшого будівництва їхнього житла, їхньої нової історії.
Коли вперше пішла на толоку, то приємно здивувалася, наскільки всі згуртовано працювали, наскільки щирою була вдячність господарів за допомогу. Це спілкування, нові люди, нові емоції, а найголовніше – це емоції радості від того, що ти не збоку спостерігаєш, а сам допомагаєш. Фізичні вправи – це, як ми з дівчатами жартували, не треба ніякі зали, адже тут ти проходиш за день толоки більше 7 км (перевірено), навантаження на всі групи м'язів. Якщо є змога і бажання, долучайтесь до такої потрібної справи», – так написала Тетяна, одна з учасниць толоки на Костромській.
Тож люди, не будьте байдужими! Потрібно об’єднуватися і допомагати одне одному. Адже в єдності – наша сила, а чужого горя не буває.
Марія ПУЧИНЕЦЬ, фото Альони Акуленко
