Незасіяні поля, борги та свавілля: реалії
сьогодення одного з підприємств НААН України
На Чернігівщині державне підприємство дослідне господарство «Іванівка» (розташоване в колишньому Борзнянському районі) Національної академії аграрних наук України не засіяло близько однієї тисячі гектарів площ. Про це говорять його колишні працівники, діючі ж із жовтня місяця сидять без зарплати і бояться говорити правду. Не посіяли не через війну (бо активних бойових дій тут не було), а через минулорічний скандал із рейдерством і зникнення врожаю соняшника, що потягнуло за собою відсутність обігових коштів. Трактористів замість того, щоб обробляти державні поля, нібито відправляють на підробітки по місцевих фермерах, а неугодним погрожують повістками до військкомату.
Третина земель заростає бур’янами?
У той час, коли Президент України Володимир Зеленський самовіддано захищає країну на міжнародній арені, а Збройні Сили України стримують зовнішнього ворога на фронті, внутрішні вороги продовжують грабувати державу, вибудовуючи різного роду схеми довкола її майна.
Принаймні так випливає зі слів колишніх працівників господарства.
Жителька села Іванівка Лариса Хотинченко розповідає, що в селі відбуваються справжні безчинства: керівництво тамтешнього ДП ДГ «Іванівка» не тільки не поважає своїх працівників, а й залякує трактористів та інших чоловіків військкоматом і відправкою на війну. До того ж, працівники господарства не отримують вчасно зарплату, а велика частина місцевих полів досі не засіяна. Загалом ідеться про тисячу гектарів орних земель.
«Майже одна тисяча гектарів на вчорашній день не засіяна, – каже пані Лариса. – Половік (директор господарства, – Авт.) після розголосу і висловленого невдоволення намагається їздити щось дискувати, але толку з того, коли сіяти немає чим».
За словами колишньої працівниці ДП ДГ «Іванівка», до приходу на посаду директора Миколи Половіка справи в господарстві йшли більш-менш задовільно.
«Коли керував Сергій Миколайович Лісовець, то він якось старався. Свині, корови, дійне стадо, була відгодівля бичків, – каже колишня працівниця свинокомплексу. – З приходом Половіка з’явились схеми з приватними фірмами, борги перед бюджетом та по заробітних платах».
Залишки силосу, заготовленого ще минулим керівником, який,
за словами людей, за місяць зробив більше, ніж нинішній за рік
Жінка нарікає на непорядність нинішнього директора.
«Хлопчині, який все життя відпрацював на підприємстві і звернувся по допомогу, бо його батько захворів на рак, сказав, що грошей немає. Дав відчіпного три тисячі гривень, і на тому все, – обурюється Лариса Хотинченко. – З доярок познімав за жири, а в магазині продавав під час війни людям молоко по 5 гривень за літр. Гроші, звісно, собі в кишеню клав. Те, що він розповідає, що пекарня хліб пекла – було таке, але у нього навіть борошна немає. Йому давав борошно Іван Іваній. Зерна навіть свого немає, і ми говоримо про продовольчу безпеку».
За словами селянки, окрім проблем із заборгованістю по зарплаті, підприємство не сплачує ЄСВ до Пенсійного фонду, відтак, людям не нараховують стажу.
«Людина вийшла на пенсію і втратила 400 гривень на місяць через відсутність відрахувань ЄСВ», – каже пані Лариса.
Трактористам роботи немає ще з осені.
«Він (директор, – Авт.) наймає для обробітку чужу техніку, – продовжує мешканка Іванівки. – Як він з ними розраховується, я не знаю. У нас у хазяйстві два ХТЗ, так вони на своїх землях не працюють – відправляє їх на підробітки до когось».
Особливо обурює жінку той факт, що, незважаючи на заклики Президента та загрозу голоду, державні землі пустують.
Ті ж площі, які засіяли довкола Іванівки, хоч і державні, але врожай, скоріше за все, як і в минулому році, знову збиратимуть приватні фірми.
«Посіяли якісь депутати»
«В цьому році приїжджали якісь депутати, тисячу гектарів посіяли», – каже жінка.
Законний директор господарства Андрій Скварський, який виграв конкурс в НААН України, але не може поновитись на посаді через дії прилуцького реєстратора, уточнює: «Ми всі здогадуємось, про якого депутата йде мова – того, що прізвище на літеру «Г». І не тисячу гектарів він засіяв, а 1800! Господарство має 4150 гектарів землі, з них 3500 орних, з яких близько однієї тисячі не посіяли. В господарстві для посівів немає ні коштів, ні солярки, ні посівмату, тобто сіяло не державне підприємство, а приватник. На яких умовах?Ми всі бачили в минулому році, коли під прикриттям силовиків вкрали на 150 мільйонів гривень соняшнику, продали його, а гроші розтягнули по кишенях».
Нинішній директор ДП ДГ «Іванівка» Микола Половік не відкидає проблем на підприємстві.
«Ви знаєте, по чому нині солярка? От мені залишилося 200 гектарів посіяти силосної кукурудзи, то треба хоча б 5 тонн солярки. А це 300 тисяч гривень. А де їх взяти? Ситуація нині яка в країні! Щодо боргів, то нам до врожаю треба потерпіти два місяці – і все людям виплатиться».
Натомість Андрій Скварський стверджує, що за час керування Половіка підприємство накопичило понад 20 мільйонів гривень одного лише податкового боргу. Якими є боргові зобов’язання перед приватними структурами – можна лише здогадуватись.
«Можу сміливо припустити, що врожай збиратимуть не вони, – стверджує Скварський. – За той місяць, коли я встиг покерувати господарством, я засіяв 500 гектарів озимини і заготовив на зиму силос, завдяки чому худоба не здохла взимку з голоду. Певно, від продажу зерна з тих 500 гектарів Половік хоче закрити людям зарплати».
Лариса Хотинченко переконує, що після зими від недомагання деяких корів «витягували тракторами на попинках» і якби не заготовлений силос, то худоба б померла з голоду.
Корови трохи очухались після зими
«Скварський за місяць зробив більше, ніж цей за цілий рік. От він обіцяє розрахуватись за два місяці. А чим він буде розраховуватись? Зерном, яке він не сіяв? Ті, хто посіяв, йому так просто зібрати не дадуть. Ви ж бачили, що в тому році робилось?» – риторично запитує Лариса Хотинченко.
Лариса Хотинченко на полі зі 140 га минулорічної падалиці соняшника
Щоб не було як з минулорічним врожаєм соняшника
Втім, Андрій Скварський сподівається повернутись на посаду ще до того, як нинішній директор збере врожай озимини.
«У мене ще два суди попереду, – каже він. – Перший суд щодо незаконного внесення Миколи Половіка в реєстр прилуцьким нотаріусом як директора ми виграли. Вони подали апеляцію, яку розглянуть в Києві 21-го червня. Якщо ми виграємо і її, то я заходжу на підприємство як законний керівник».
Насправді прикро дивитись на те, як рентабельне господарство доводять до банкрутства. В час війни це має бути розцінено як мародерство. Натомість поліція та прокуратура традиційно не бачать жодних порушень на держпідприємстві й не цікавляться тим, хто та на яких умовах обробляє державні землі. Відтак існує ризик того, що ранні зернові знову зберуть та реалізують приватні структури. Те ж саме, ймовірно, чекає й на цьогорічний урожай соняшнику. Підприємство й надалі продовжує накопичувати борги, люди сидять без заробітних плат, а гроші від реалізації продукції не потрапляють на рахунки ДП.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото Лариси Хотинченко та автора
