На землю без народу прийдуть народи без землі
Те, що останні десятиліття відбувається на нашій землі, треба визнати демографічним лихом, а, по суті, прихованим геноцидом. За 27 років незалежності населення України зменшилось з 52 до 39 мільйонів – 13 мільйонів українців виїхало чи просто вимерло. З карти України зникло 468 сіл, ще приблизно стільки ж стоять пусткою. З кожним роком демографічна ситуація тільки погіршується. Як не гірко, серед усіх регіонів за темпами вимирання лідирує Чернігівщина – мінус 17 тисяч мешканців щороку (населення Варвинського району)! Від 1990 року на Чернігівщині з обліку знято 54 села, ще десять спорожніли. Більшість територій вимерлих сіл не встигли навіть зарости чагарниками – на їх місці давно буяють соняшники, кукурудза чи рапс. Менше людей – більше землі! Статисти відзначають – за таких темпів через 50 років Чернігівщина зникне! Для кого звільняють нашу землю?
Менше народу – більше землі
Згідно з останніми статистичними даними, в нашій області на кожного новонародженого припадає 2,5 померлих. Надзвичайно загрозливими є темпи вимирання українських сіл. Так, з початку 1990-х по 2000-ні з карти України зникало по 11 сіл щорічно. Зараз – по 19. Найбільше – в Сумській і Чернігівській областях. Щорічно Чернігівська обласна рада викреслює з карти області по кілька сіл. Таких, що остаточно зникли, наразі 54. Ще десять – на підході. Віддалені від економічних центрів і дорожньо-транспортної інфраструктури села втрачають навчальні заклади та медичні установи, а відсутність зайнятості змушує молодь покидати їх назавжди. За таких темпів через якихось 50 років не буде ні сіл, ні самої Чернігівщини.
Схоже, нинішню владу складна демографічна ситуація (а як неодноразово наголошували статисти, ціле демографічне лихо) не надто цікавить, тому й відсутні публічні звіти спеціалістів, а відтак – громадський інтерес до означеної теми. І якось непомітно «розтануло» питання про черговий перепис населення, який анонсували статистичні служби наприкінці позаминулого року. Так і не прояснилося, коли ж українців порахують. Ясно одне – не перед виборами. Бо в останні два роки тема нашого вимирання стала «не модною». Куди веселіше говорити про «перспективи» й «покращення», ніж про очевидну безперспективність. Адже скільки б не наголошували, що народжуваність зростає, смертність не зменшує темпів. Якщо демографічна ситуація найближчими десятиліттями не зміниться, українців в Україні може просто не залишитися: хто виживе, той виїде. Менше сіл – більший ринок землі! От тільки хто хазяйнуватиме на ній?
2,7 мільйона гектарів української землі – під зовнішнім управлінням
Авторитетний міжнародний сайт «LAND MATRIX» демонструє вибіркову «земельну матрицю», в якій зазначені розміри земельних угідь та країни розташування вторинного інвестора. Індія, Німеччина, Швеція, Саудівська Аравія, Люксембург, Нідерланди, Кіпр, Сполучені Штати Америки, Канада, Норвегія, Італія, Великобританія, Чехія, Бельгія, Естонія, Китай, Франція, Данія, Сінгапур – понад 2,7 мільйона гектарів українських сільгоспугідь сьогодні перебувають під іноземним управлінням. Компанії з найбільшими земельними банками зареєстровані на Кіпрі, в Люксембурзі та Австрії.
Так, ймовірний земельний банк агропромхолдингу «Астарта Київ» складає 300 тисяч гектарів. Країна вторинного інвестора – Нідерланди.
Ще одна компанія «Sintal Agriculture Plc.» – управляється з Кіпру, ймовірний земельний банк складає 180 тисяч гектарів.
Агрохолдинг «Мрія» має в обробітку 880 тисяч гектарів землі (!). Активи компанії також розташовані на Кіпрі.
ТОВ «Укрзернопром Агро» є дочірнім підприємством холдингу MCB Agricole Holging AG. Холдинг зареєстрований у Відні і працює за австрійським законодавством. Ймовірний земельний банк – 400 тисяч гектарів.
Група компаній «Агропросперіс» – найбільший виробник і експортер зернових у Чорноморському регіоні. Земельний банк – 430 тисяч гектарів. Основним інвестором групи є американська транснаціональна інвестиційна група NCH Capital (Нью-Йорк, США). NCH Capital (США) – компанія, яка управляє активами загальною вартістю 3,5 мільярда доларів через різні інвестиційні фонди по всьому світу.
Всім нам добре відомий «Кернел» є найбільшим у світі виробником і експортером соняшникової олії. Агрохолдинг – провідний виробник і постачальник сільськогосподарської продукції з регіону Чорноморського басейну на світові ринки. Земельний банк «Кернела» складає понад 700 тисяч гектарів. Агрохолдинг має десятки дочірніх компаній в різних областях України, найбільшою з яких є ТОВ «Дружба Нова» з земельним банком 109 тисяч гектарів. Країна вторинного інвестора – Люксембург.
Щодо «Кернелу», то ніхто не може наразі достеменно сказати, який відсоток акцій залишився у його засновника і голови ради директорів олігарха, одного з найбагатших людей України Андрія Веревського. Ходять чутки, що активами компанії цікавляться китайці. Загалом, китайці проводять стратегічно виважену і приховану політику щодо української землі. Так, на сайті «LAND MATRIX» під управлінням Китаю є лише одна компанія – розташована вона на Чернігівщині, але про це дещо пізніше. Китайський ринок надзвичайно привабливий для крупних експортерів. Населення Китаю активно росте і хоче їсти, тому ще за часів президента-втікача Віктора Януковича Китайська національна корпорація машинної індустрії та генеральних підрядів надала Державній продовольчо-зерновій корпорації України 1,5 мільярда доларів кредиту в обмін на гарантії про постачання зернових.
У 2014 році стало відомо, що Україну в міжнародних інстанціях чекають кілька позовів щодо відшкодування кредитів і коштів, які отримав колишній уряд. Одна з претензій – позов Китаю щодо повернення коштів, отриманих державним зерновим трейдером під держгарантії для закупівлі збіжжя. Китайська сторона звинуватила Україну в тому, що Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ) отримала від Китаю кошти для закупівлі зерна і всупереч угодам продала його китайцям лише на 153 мільйони доларів. Натомість ДПЗКУ постачала зерно в інші країни. Одначе, далі шуму в ЗМІ ця справа не пішла. З самого початку навколо китайських угод був дивний ореол таємничості. Уряд відмовлявся їх оприлюднювати, посилаючись на «комерційну таємницю» – у Мінагропроді казали, що на конфіденційності договорів наполягали самі китайці. Важлива деталь – китайці заговорили про невиконання договору після продовження мораторію на продаж землі. Можна тільки здогадуватись, на яких умовах і під гарантії чого вдалося Гройсману домовитись з китайцями.
Китайсько-Українська сільськогосподарська компанія «Фанда» – єдина агрокомпанія в Україні, що має китайський капітал. Основним інвестором є китайська сільськогосподарська корпорація «HuanFan Qu» (Китай, провінція Хунань). Співвласником компанії є «DARA Group». І хоча назва підприємства українсько-китайська, однак компанія зареєстрована на Кіпрі.
У 2013 році китайці і «DARA Group» успішно реалізували спільний проект і створили на Корюківщині молочну ферму. Що таке земельний банк «Фанда» сьогодні? Сьогодні «Фанда» обробляє приблизно 4700 гектарів землі, переважно вирощують корми для тварин. На думку власника «DARA Group» Едуарда Самоткала, цього достатньо для того, щоб утримувати до 20 тисяч голів ВРХ. Однак у китайців на Чернігівщину доволі амбітні плани і вони розпочали переговори з керівництвом Чернігівської облдержадміністрації про збільшення земельного банку.
Так, за останні кілька місяців у стінах Чернігівської ОДА відбулося дві зустрічі керівників краю з представниками китайської провінції Хунань. Судячи зі скупих коментарів чиновників, ці зустрічі були успішними для китайців.
«Ми зацікавлені у розширенні співробітництва з Китаєм і готові сприяти реалізації вже існуючих, а також нових проектів. Маємо надію на співпрацю в сфері культури та туризму», – зазначила на одній із таких зустрічей заступник голови ОДА Наталія Романова.
Говорячи про культурний обмін, мабуть, профільна заступниця мала на увазі те, що в Наумівці діти вже вчать китайську мову – треба ж розуміти майбутніх господарів. Зрозуміло, що 4 тисячами гектарів китайці не обмежаться, бо нагодувати провінцію з населенням в 111 мільйонів чоловік – не так вже й просто. Ці люди, безперечно, мають гроші і готові до ринку землі. Як готові до нього і всі перераховані агрохолдинги із зовнішнім управлінням. А чи готові українці до продажу стратегічних невідновлюваних активів? Риторичне запитання.
Віталій НАЗАРЕНКО
