З ПЕРШИХ ВУСТ
Кучма каже, що в раді корупції немає
– Володимире Володимировичу, про родинні зв’язки з Леонідом Кучмою Вас запитували, мабуть, тисячу разів. Та з ним Ви, напевне, не родичі. А ось секретар сільради Віта Миколаївна – точно рідня.
– Думаєте, дядько й племінниця?
– Або дружина Вашого молодшого брата.
– Ніяка ми не рідня. В Кіптях прізвище Кучма дуже поширене. У селі Хрещатому є один Кучма, у Євминцях теж один, а у нас їх повно. Говорять, буцімто всі Кучми в Кіптях пішли від козака Кучми, що приїхав колись сюди із півночі нашої країни. Тому, можливо, і з Леонідом Даниловичем ми якісь родичі, але дуже далекі. З ним, до речі, мені доводилося зустрічатися, – показує пан Володимир фотокартку з другим Президентом України, проте перезняти її не дозволяє.
Кіптівські гроші
– Скажіть, якими грішми оперує Кіптівська сільрада? Звідки бере, як витрачає?
– Дохідна частина нашого бюджету минулого року склала 377 тисяч гривень, з яких 22 тисячі – державні дотації. Наповнюємо ми його за рахунок податків. Майже третину з них дає агрофірма «СП «Агродім». Її представництво займається на території сільради вирощуванням, обробкою та збутом сільгосппродукції. Всі отримані гроші йдуть переважно на заробітну плату.
– А яка вона, до речі, у Кіптях?
– Середня зарплата в селі 2500-3000 тисячі гривень, в агрофірмі – 5-6 тисяч.
– Сільській голова скільки заробляє?
– З усіма надбавками отримую на руки 2900 гривень.
– І не соромно Вам з такими грішми перед селянами? Пішли б собі у агрофірму трактористом, заробляли б тисяч шість…
– Мені й діти мої кажуть: чоловік так мало не заробляє. Але ж якщо я піду, то хто буде відстоювати інтереси села? Так, як я піклуюся.
– А де вони й чим займаються?
– У мене дві доньки. Вони лікарі, живуть і працюють у Києві.
– Любов до села не завадила Вам у 2002 році піти з посади сільського голови на посаду заступника голови Козелецької РДА.
– Пішов тому, що на новому місті міг селу ще більше допомогти. Зокрема, моїми стараннями на тій посаді у Кіптях з’явився чудовий дитсадок. Церкву збудували не без моєї допомоги. Я люблю своє село, тут я народився й виріс, тут я живу і хочу, щоб усім тут жилося якнайкраще. Якби я хотів, міг би давно село покинути і знайти більш дохідну роботу за його межами. Пропонували мені і в Києві працювати.
– Це ж коли й ким?
– Після закінчення інституту мав можливість працювати вчителем в Києві, але повернувся в рідне село, щоб вчителювати тут. І в 26 років став директором кіптівської школи, очолив колектив, який ще кілька років до того вчив та виховував мене самого.
– Що викладали?
– За першою освітою я вчитель початкових класів, а вже працюючи за спеціальністю, заочно здобув освіту вчителя історії та права.
Тричі голова
– Скажу так: я роблю для села все, що можу. Нажаль, фінансове становище сільської ради не дозволяє зробити багато. Проте у нас є добрий партнер – агрофірма «Агродім». Вони розуміють, що сільській бюджет мало що може, а тому часто надають нам різні послуги. Допомогли провести газопровід, забезпечують паливом школу і дитсадок, чистять дороги взимку. Цього року агрофірма буде ще й надавати фінансову допомогу ветеранам війни, інвалідам та малозабезпеченим сім’ям.
– Сільрада, як я зрозумів, збільшила їм в кілька разів орендну плату з цього року, а вони у відповідь ще більше допомоги селу збираються надавати. Як це розуміти?
– Вони цінять ту честь, яку виказала їм сільська громада, коли передала у користування свої землі. Ми дуже їм вдячні за допомогу. Чого не можемо сказати про державу, яка не повертає нам навіть наші, зароблені гроші. Скажімо, щороку ми грейдеруємо ґрунтові вулиці села, щоб вони були рівними. Грейдерували й минулого року, а от розрахуватися за роботи не змогли: казначейство не перевело з нашого рахунку плату райавтодору. Цього року, звісно, райавтодор працювати з нами не хоче.
– А ми з півгодини тому проїжджали однією з вулиць паралельною київській трасі, так вона ніби після бомбардування.
– Річ у тім, що у власності жителів села більше 20 тракторів. Вони заробляють, в тому числі, привозячи місцевим бабусям гній, дрова тощо. Беруть з них по повній, а виділити щось на ремонт доріг не хочуть. Ми ж, через описану вище ситуацію, вирівняти дороги цього року не можемо. Ось і виникають певні проблеми.
– В тому числі, напевне, і в голови села. Це ж Ваш «Volkswagen» стоїть перед сільрадою?
– Так, придбав 7 років тому. 1985 року випуску. 6700 доларів заплатив.
Сільська корупція
– Зрозуміло. А скажіть-но, будь ласка, корупція в Кіптях є?
– В Кіптях корупції немає. Ми не цікаві для корупціонерів. Самі бачите, якими незначними коштами ми оперуємо. Щоправда, спроби звинуватити мене були.
– І що «шилии» голові, якщо не секрет?
– Одне з угруповань не змогло просунути на посаду сільського голови свою людину. Тоді Француз, був такий керівник Козелецької РДА, «дав команду» прокуратурі знайти привід, щоб мене відсторонити. Об’єктом стала земельна ділянка, яку сільрада виділила під автозаправну станцію. Кілька разів перевіряли всю документацію щодо землі, щодо походження ґрунту, яким засипалась її територія. Нічого протизаконного не знайшли. Та й сам Француз врешті-решт опинився за ґратами. В іншому випадку приписували мені нібито незаконну зацікавленість у встановленні телефонної вишки на місці колишньої конебригади. Так, зацікавленість дійсно була, але інша. Це якісний мобільний зв’язок у селян, можливість приєднання до мережі Інтернет. Мене цим так дістали, що у 2008 році я подумував, чи не піти у відставку. Все ж таки не пішов.
– Чим Ви, як сільський голова, можете когось не влаштовувати? Що за угруповання такі?
– Претензія одна: їм потрібен такий сільський голова, з яким можна було б днями пиячити у сільраді. Щоб був такий, як вони: щоб закурив, випив стакан під магазином, поматюкався, сів п’яним за кермо та поганяв по Кіптях. Я не такий, чим декого і не влаштовую.
Майдан і Кіпті
– Чи вплинули якось на життя в Кіптях події на Майдані?
– Крім цінників на заправці, нічого в нас не змінилося. За останні 10 років наші селяни звикли співіснувати, незважаючи на різні політичні погляди. І молодь в тому числі. Скажімо, в клубі у нас бійок немає…
– Чому? Слабкі чи неконфліктні?
– Неконфліктні. Частина селян підтримували події на Майдані, інші дивились на все спокійно. Хтось їздив, хтось допомагав, хтось просто співчував.
– Сільського голову до якої категорії можна віднести?
– На Майдані я був двічі, але, так би мовити, випадково. Їздив до Києва у справах, тож був неподалік і проходив через Майдан. Щодо причин, які спровокували ті події, можу сказати одне: зі своїм народом так не поводяться.
– Нинішня мобілізація якось на Кіптях відбилася?
– У нас призвали 13 чоловік. Як вони там? Гадаю, дехто не особливо сумує. Там можна і солярочки продати, і пляшечка завжди є.
– І наостанок, Володимире Володимировичу: чи будете знову йти на вибори сільського голови?
– Можливо, відбудеться реформа з укрупнення територій і Кіпті стануть частиною якоїсь іншої сільради, з центром в іншому селі. Тоді не бачу сенсу балотуватися. Вважаю, що в такому разі головою повинна обиратися людина, яка проживає у селі – центрі сільської ради.
Ігор СТАХ, фото автора
Довідка
Кучма Володимир Володимирович народився 1 жовтня 1958 року. Має вищу педагогічну освіту: вчитель початкових класів та вчитель історії і права. Обирався Кіптівським сільським головою у 2000, 2006 та 2010 роках. З 2002 до 2005 рік працював заступником голови Козелецької РДА.
Депутати Кіптівської сільради представляють 5 партій. Від Народної партії та Партії регіонів – по 4 депутати, від ВО «Батьківщина» – 2, та від Комуністичної партії України та Української народної партії – по одному.
