Доступ до водойм: де можна, а де ні
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення безперешкодного доступу громадян до узбережжя водних об'єктів для загального водокористування». Виходячи з його основних норм, громадянам гарантовано безперешкодний та безоплатний доступ до водойм загального користування, узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах в межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів. Однак, в законі є певні нюанси! Які? Нам розкаже начальник управління державного агентства рибного господарства у Чернігівській області Микола Каленюк.
Закон забороняє обмеження загального водокористування, включаючи обмеження купання та плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, причалювання до берега у світлу пору доби через перебування земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) в користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом. До них, зокрема, через специфіку технологічних процесів, належить й аквакультура.
«Власне, сам термін «аквакультура» означає вирощування чи культивування тварин або рослин у воді, - пояснює Микола Каленюк. – Відповідно до статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо)».
Водночас, за словами начальника управління державного агентства рибного господарства у Чернігівській області, стаття 47 Водного кодексу України визначає, що на орендованих водних об’єктах загальне водокористування встановлюється орендарем за погодженням із орендодавцем. Вони спільно визначають та фіксують в договорі оренди порядок здійснення громадянами любительського або спортивного рибальства, купання, плавання на човнах та інше.
«Це саме той випадок, передбачений законодавством, що може обмежувати право загального водокористування», - говорить Микола Каленюк.
Він детально пояснює які рибогосподарські водні об’єкти можуть бути орендовані для цілей аквакультури. Зокрема, це: водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми; рибогосподарські технологічні водойми (рибницькі ставки, басейни, садки); частини водних об’єктів (для розміщення плавучих садкових господарств); акваторії (водний простір) моря (внутрішні морські води, територіальне море та морська економічна зона України).
За словами обласного начальника державного агентства рибного господарства, водокористувач, який взяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду.
«Якщо водокористувачем у договорі оренди не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень», – додає спеціаліст.
Водночас, в обласному управлінні державного агентства рибного господарства звертають увагу громадян на те, що при вирощуванні об’єктів аквакультури багато орендарів застосовують інтенсивні технології (внесення добрив до водних об’єктів, годівля риб, лікування тощо). Відтак, людям просто не рекомендують купатися, плавати на човнах чи рибалити. Це беруть до уваги при укладанні договору оренди та встановленні обмежень на загальне водокористування.
«Щоб уникнути непорозумінь, орендар має встановити на помітних місцях біля орендованих водойм інформаційні стенди, на яких мають бути зазначені відповідні обмеження щодо загального водокористування», - резюмує Микола Каленюк.
Віталій НАЗАРЕНКО
