ТЕАТР
Добрі книги і любов до мистецтва
Сьогодні у якості післямови до свята – Всесвітнього для театру – ми вирішили дізнатися про те, як саме відбувається аматорський творчий розвиток молоді, яка пов’язала себе з театральним мистецтвом. Нашими співрозмовниками є актори та художній керівник студентського соціального театру «EX LIBRIS» Чернігівського національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка.
Студентський соціальний театр «EX LIBRIS» ( лат. – «з книжок») створено при кафедрі філософії та культурології 13 січня 2014 року. Художній керівник колективу – Марина Каранда, кандидат філософських наук, доцент. Любов до театрального мистецтва об’єднала студентів різних факультетів: істориків, психологів, технологів, проте традиційно більшість складають філологи українського та англійського відділень. Творче кредо, якого тримається колектив, художній керівник сформулювала таким чином: «Граємо, оживляючи добрі книги». Упродовж трьох театральних сезонів з’явилися вистави для різних глядачів.
– Марино Василівно, розкажіть про особливості вашого аматорського театру.
– Молодий театр «EX LIBRIS» має у назві слово «соціальний». Виявляється, ним бути просто: активність театру спрямована на те, щоб допомогти молоді визначитися у своїх духовних потребах. Сценічні майданчики, на яких виступають молоді актори, – це в першу чергу, актова зала університету, зал обласного художнього музею, Будинок культури на Шерстянці. Особливість колективу – активна волонтерська позиція. Наш театр займається арт-терапією, презентує свої вистави у лікарнях, реабілітаційних центрах, школах Чернігова. Ми щиро ділимося радістю до життя та пропонуємо глядачу повірити у власні сили і важливість таких вічних тем як дружба і любов.
– Обличчя театру визначає репертуар, тож розкрийте його зміст.
– У репертуарі нашого театру є знакові роботи, такі як «Снігова королева», молодіжна казка за мотивами Х.-К. Андерсена (січень 2014). Це лірична оповідь про те, як дорослі Кай і Герда майже втратили кохання, але зуміли напередодні Різдва його вибороти, вирватися зі своїм скарбом із світу спокус. Вистава важлива, адже ми народилися саме завдяки цій постановці.
Наступна робота називалася «3D або історія про дівчину, дисертацію та диво» (травень 2014). Це лірична комедія за мотивами п’єси російського драматурга-дисидента Юрія Дружнікова. Вистава про інтелектуальні змагання між фізиками та ліриками, між прагматичним поглядом на життя та сердечним. Із музичним супроводом (пісні Андрія Макаревича) вона сприймалася дуже добре, всі сенси були актуальні. Чим важлива ця робота для колективу – ми зіграли п’єсу про студентів, школярів і учителів, тобто про самих себе, адже головне призначення нашого університету – підготовка фахівців у сфері педагогіки. З цього року наш навчальний заклад розширив свої можливості і тепер готуватиме найрізноманітніших спеціалістів на восьми факультетах.
– Як колектив розвивається, чи є контакти зі світом професійного театру?
Режисером-консультантом театру є провідна актриса Молодіжного театру Мирослава Витриховська, яка вкладає свою майстерність у такий непростий за 
складом колектив. Адже всі студенти навчаються у різні зміни, і збір на репетиції потребує віртуозності тайм-менеджменту. Хореографічні композиції до вистав ставить Наталія Черезова, студентка-філолог, тренер танцювального колективу «Ярмарка». Заступником художнього керівника, музичним режисером театру та педагогом зі сценічного мовлення є випускник інституту історії, етнології та правознавства і школи мистецтв Анатолій Новак, котрий веде для акторів ще й лекторій «Історія європейської та української музичної культури».
– Як формується склад вашого театру, що саме молодь шукає в сценічному мистецтві?
Трупа наша складається не лише зі студентів, а й із тих, хто вже залишив стіни рідного університету. А все тому, що атмосфера у колективі натхненна, а репертуар є соціально орієнтованим, тому і не рвуться зв’язки із випускниками – вчителькою Дариною Цибульською, магістром психології Олександром Ковалем. Одного разу мені у соціальній мережі написала …мама моєї випускниці інституту історії і запропонувала допомогу як художник-оформлювач. Так почалася робота у червні 2015 року над виставою-ігротекою з героями українських народних казок («Колобок», «Три бажання», «Язиката Феська» та «Як Манько паску святив»), яку ми назвали збіркою «Хлібні казки». Одна дівчина, родом зі Львова, яка вийшла заміж за чернігівського хлопця, дізнавшись, що у виставі є реквізит – паска, випекла пасок на всіх акторів і привезла їх сама до нас. Але такі випадки – рідкість у сьогоденні.
Далі актори студентського соціального театру дали свої відповіді на одне спільне запитання – які мотиви їхньої творчості?
Софія Аксюта, випускниця факультету початкового навчання:
– Початок моєї театральної кар’єри був скромним: просто запросили допомогти в невеличкій постановці танцю. Але цей світ виявився настільки цікавим, що я занурилася і отримую величезне задоволення від співпраці! За три роки на сцені я зіграла дзеркало, британську феєчку, директора школи і хазяйку віденського кафе, Язикату Феську, зараз працюю над образом дружини Олександра Довженка у майбутній виставі. Театр дав мені не менше, ніж навчання в університеті. Адже ми розбираємо культурний контекст п’єс, заглядаємо вглиб, дізнаємося, що ховається за іменами, прізвищами героїв і авторів, які історичні події породили ту чи іншу ситуацію. Це і є інтелектуальне та духовне зростання. Також театральний колектив – це друга сім’я, а сім’ю треба будувати і поважати колективні цінності.
Павло Єременко, технологічний факультет:
– Театр був моєю мрією ще зі шкільних років. І я дуже радий, що в університеті ця мрія здійснилася. Я отримую задоволення від творчості та цікавої співпраці. Чесно кажучи, я і сам не розумію, звідки береться натхнення. Просто на репетиції відчуваю приплив енергії, на душі робиться добре і хочеться творити. Художній керівник завжди підтримає і допоможе гідно подати роль. Поки їх у мене небагато, адже перший рік працюю у колективі, але вистава «Нові пригоди Кота у чоботях» за оповіданням Євгена Шварца дала мені впевненість, що хобі я обрав правильне.
Олександр Римарович, інститут історії, етнології та правознавства ім. О.М. Лазаревського:
– Почав займатися у театрі під керівництвом Марини Василівни у постановці вистави «Букініст» у квітні 2015 року. Це вишукана трагікомедія за мотивами малої прози М. Булгакова, С. Цвейга та Р. Бредбері. Ходжу у театр для душі, він дає розуміння, що ти твориш щось нове та цінне. Для мене заняття в театрі дають змогу навчитися правильно, виразно говорити, а це у житті точно знадобиться.
Василь Остапчук, філологічний факультет:
– Колись, ще на першому курсі, я повинен був грати янгола-співця. Роль була малесенька: буквально сказав кілька слів, заспівав пісеньку. Не думаю, що мені вдалося класно зіграти, проте це було моє. Гра в театрі «Ex Libris», зізнатися чесно, спочатку сприймалася як робота. Проте я невдовзі збагнув, що цим живу, і без театру уже не міг уявити мого студентського повсякдення. Зараз я із задоволенням шукаю виразні засоби для ролей, мені подобаються вистави, які пише наш керівник. Вони живі, справжні, життєві, проблемні, іноді інтерактивні. Театр дає можливість показати себе із різних боків, дає змогу дати волю почуттям.
Олександр Коваль, психолого-педагогічний факультет:
– Скажу коротко, театр – це особливе задоволення, адже я люблю створювати шоу та дійство. Можна сказати і по-іншому – це місце, де можна стати кращим та творити добрі справи. Нашими друзями тут є музика та книги. Головне, що даємо глядачу, – імпульс до пізнання.
На завершення скажемо, що однією із зимових акцій, яку здійснили актори був похід до реабілітаційного центру для дітей з вадами зору. Театр представив драматичну казку за оповіданням Євгена Шварца «Нові пригоди Кота у чоботях». Захід викликав шквал позитивних емоцій у маленьких глядачів. Адже після вистави на дітей чекала ще й насичена ігротека, де актори разом з дітьми згадували казки, грали на музичних інструментах, у «катання на трамваї» та ловили хитренького дельфіна. Це підняло настрій всім присутнім.
Після виступу для малечі студенти провели живе інтерактивне спілкування з учнями 10-11-х класів з метою підтримки та допомоги у виборі майбутньої професії. Старшокласники спочатку були замкнені, але після широкої презентації факультетів та цікавих розповідей крига скресла, і студенти із старшокласниками гарно і корисно провели час.
В найближчих планах театру – участь у квітневому фестивалі аматорського театрального мистецтва «Норов», який присвячено пам’яті видатного Чернігівського театрального діяча, педагога, журналіста, поета, засновника аматорського театру «Ілюмінатор» Олександра Норова.
Театр «Ex Libris», як і більшість аматорських театрів, мріє про спонсорів та гастролі, а поки що актори на чолі з керівником влаштовують самодіяльні жартівливі вистави про мистецтво в обласній бібліотеці ім. В.Короленка, ходять разом на вистави до драматичного та молодіжного театру, їздять на культурологічні екскурсії до красивого міста Ніжин та просто насолоджуються гарними книгами. Кожен мріє про свою, найвдалішу роль як чергове оживлення улюбленої книги, яка стане доленосною. Мріють і про виставу, яка стане камертоном на все життя.
Софія АКСЮТА
