Борщ зі шкільного котла – справжнісінька смакота
Пам’ятаю свою шкільну їдальню, де жіночки-кухарки, ледь втримуючись на ногах, клигали з величезними виварками-каструлями, у яких готували обіди для майже тисячі дітей. Харчувалися тоді всі, без винятку. Комусь було смачно, були серед учнів і перебірливі... Та деякі страви запам’яталися й донині. Знаєте, я й досі готую картопляне пюре, як у школі. Щоб воно було однорідне, без грудочок, ріденьке. А ще ніколи не забуду аромату від пухких оладок тітки Соні, які вона смажила на величезній пательні. Їх запах, без перебільшення, доносився до кожної шкільної кімнати...
Та це лише спогади. Сьогодні вже наші діти сидять за тими ж столами і куштують шкільні обіди. Змінилося мало... Ті ж каструлі, надщерблений посуд і... смачне картопляне пюре. Та виявляється не всюди. Є їдальні, де готують на сучаному обладнанні, за особливими рецептами, а діти вишиковуються у чергу за добавкою смачного українського борщу. Гадаєте, мова зараз піде про приватний навчальний заклад? Ні, навпаки, про звичайну сільську школу, у якій дбають про кожну дитину не гірше, ніж в учбових закладах освіти, де за навчання та харчування батькам доводиться викласти кругленьку суму.
Шкільних «майстер-шефів», які готують смачні обіди в Озерянській альма-матер, що на Бобровиччині, двоє – Галина Шишенко і Тетяна Манжай. Та вони без зусиль встигають щодня нагодувати дві сотні зголоднілих учнів. Дехто сміється, мовляв, це все завдяки їхнім сучасним каструлям. Тож поспішаємо до господинь на кухню, аби поглянути на такий-собі диво-інвентар.
Одразу зізнаюся, як славнозвісний ревізор на стелю не дерлась, пилюку не мацала. Але загальне враження й без цього змогла отримати. На столах та підлозі чисто. Посуд вимитий, продезинфікований, ганчірки в нормальному стані. Сторонніх запахів немає. Працівниці харчоблоку не багатослівні, та в їхній роботі – це не головне. Задоволені обличчя маленьких відвідувачів – оце, мабуть, найвагоміший показник.
- Що це у вас за дивний пристрій?, - цікавлюся, показуючи у бік величезного харчоварильного котла.
Пані Галина дещо зашарілася... Та як старша на кухні вирішила не зволікати.
«Не знаю точно як по научному, ми його звемо просто – бочка для перших страв або каструля-термос. Це дуже зручне і розумне обладнання, у якому за короткий проміжок часу можна приготувати 50 літрів борщу, супу, квасолянки... А ще під час приготування в ньому продукти не втрачають своїх корисних властивостей. Їжа виходить здорова і має чудові смакові якості. Мити теж дуже зручно і легко – перевернув, водичку включив і все. Думали таке тільки по телевізору у великих містах можна побачити? Аж ні, наша сільська школа цим добром вже десятиліття користується», - посміхається Галина Петрівна.
Поряд з харчоварильним котлом на шкільній кухні розміщена сучасна пекарська шафа для хліба, булочок та інших кондитерських виробів. Окрім свіжої випічки, яку полюбляють школярі, тут ще готують, не повірите, шашлик.
«Шашлик – це улюблена страва більшості учнів. Дітлахи так називають запечену в духовці курочку за нашим особливим рецептом. Вона має незрівнянний смак і аромат», - хизується Тетяна Манжай.
Справді, приємно бачити в шкільній їдальні нове обладнання. Бо чомусь у школах, де доводилось побувати, натрапляла на старі громіздкі плити та інвентар ще радянських часів.
Те, що в Озерянській школі працюють справжні господині, переконалася на власні очі. Закрутки з огірочками, помідорками, компоти, варення – всього удосталь. І це вам не з полиць супермаркетів привезено, а на власній земельній ділянці вирощено.
- Ой, млинці зі звареним нашими кухарями варенням, дуже до вподоби, - зізнається Маринка, - ще люблю гречку з підливкою. В школі готують смачно, як удома.
- А я люблю борщ, він наче з бабусиної печі, - приєднується до розмови Сашко, який вже встиг поїсти і прибирає за собою посуд. - Шашличок ще люблю з хрумкою шкориночкою. Смакота!
Найкращий ревізор для шкільної їдальні, на мою думку, то учень, який тут щоденно харчується. Якщо кухарям вдалося задовольнити смаки сотні дітлахів, то це достойний показник того, що персонал на своєму місці. Адже
повноцінний обід дитини, мабуть, один із найважливіших факторів, що хвилюють батьків, коли вони відправляють своє чадо до школи. Сільська їдальня з сучасним обладнанням, власними соліннями і закрутками, бабусиними рецептами та ситими учнями – це має бути не дивиною, а прикладом для наслудування.
Сніжана БОЖОК, фото автора
