Бобровицька опорна лікарня посилює доцільність існування й перспективи
Задовго до останньої реформи в системі охорони здоров’я Бобровицька центральна районна лікарня згідно з внутрішньою обласною статистикою та іншими звітами вважалася однією з кращих серед районних лікарень. На її базі проводився перший семінар лікарів сімейної медицини. На жаль, він був, можна сказати, показовим, оскільки не вплинув на розвиток й поширення цієї сфери медичної допомоги. Тож коли в ході останньої реформи медичну допомогу розділили на так звані «первинну», «вторинну» і «третинну», в «передовій» лікарні виникли проблеми саме із сімейними лікарями, котрі стали основою «первинної медичної допомоги». Виникли великі черги пацієнтів, що мусили укладати угоди з сімейними лікарями, без вердикту яких хворий не міг потрапити на прийом до профільних лікарів, лягти на стаціонарне лікування тощо. Ще й ковід нагрянув… І ореол «кращої» районної лікарні швидко потьмянів. Більше того, лікарня взагалі не була готова до роботи в умовах пандемії, хворих розвозили по всій області, і тільки згодом, у терміновому порядку було відремонтоване й оснащене відповідною апаратурою ковідне відділення, куди почали приймати на стаціонарне лікування хворих не тільки з Бобровицької громади, а й із сусідніх та дальніх громад. Проте далі вилазили на поверхню інші проблеми, притаєні ще за «партійно-виборчої» лікарні, зокрема й кадрові, й не лише із сімейними лікарями, а й лікарями інших профілів, не вистачало сестринського персоналу. Чи не найкраще був укомплектований великий технічний персонал, більшість якого займалася виконанням партійних доручень, активно працювала на виборах до місцевих органів самоврядування й до парламенту та в президенти, оскільки райлікарня років двадцять п’ять була центром місцевої політики на чолі з тодішнім головним лікарем.
Невтішні для лікарні й жителів району наслідки від політизації великого медичного колективу, відривання його від виконання фахових обов’язків, довелося розгрібати новому головному лікарю – Костянтину П’ятковському, призначеному у квітні 2020 року. В ході останньої реформи його посада перейменована на генерального директора. Його права рука – медичний директор Роман Сорока. Посади заступників колишнього головного лікаря з економічних, господарських та інших питань скасовані, як і двадцять суто технічних посад.
Від цього політико-фінансового навантаження на лікувальний заклад швидко позбавилися, але значно важче новому керівнику опорної лікарні виправляти фахові недопрацювання команди попередника. До того ж, Костянтин Олександрович не має постійного житла в Бобровиці, його родина залишається жити в Ніжині. Щоб мав можливість частіше її навідувати, товариство «Земля і воля» надало йому легковий автомобіль. Потрібен керівнику опорної лікарні цей транспортний засіб для вирішення питань забезпечення практично всіх відділень сучасним обладнанням.
– Суттєву допомогу одержуємо від обласного управління охорони здоров’я, яке очолює добре відомий бобровичанам Андрій Олександрович Лінник, – розповів Костянтин П’ятковський. – Ми вже маємо рентген-операційну, днями офіційно запустимо роботу сучасного оснащеного лор-кабінету, про який багато лікарень лише мріють. Привезли цінне обладнання – холтер для обстеження серця й кров’яного тиску, вже освоїли його роботу. Приміщення для встановлення КТ, апарату УЗД відремонтувало нам товариство «Земля і воля», а також встановило кондиціонери для стабільної роботи апаратури. Дістали й таке сучасне обладнання, на якому нікому працювати, але це не така вже й проблема: навчаємо їх на місці, запрошуємо для їхнього навчання фахівців з Чернігова… Свого часу наші лікарі швидко опанували лапароскопію: ендоскопічне дослідження черевної порожнини і оперування ендоскопом, тепер іншим колегам досвід передаємо. На випадок нової хвилі ковіду наша лікарня забезпечена киснем не гірше, ніж обласна, бо ми уклали угоду на його постачання безпосередньо від виробника…
Розповів керівник лікарні й про інше зроблене для зміцнення оснащення всіх відділень. Але, як не дивно, на шляху розвитку опорної лікарні, посилення доцільності її існування виникають проблеми, на які важко впливати навіть обласному управлінню. Бо створена бюрократична «прокладка» між Міністерством охорони здоров’я і медичними закладами – Національна служба охорони здоров’я, для якої головне завдання полягає у зменшенні фінансування медицини. Для цього вона готова закрити в Бобровиці пологове відділення, а породіль щоб відправляли в Ніжин: з Бобровиці в межах 50 кілометрів, а з віддалених сіл громади – і до сотні кілометрів. І це тоді, коли місцева опорна лікарня має пологове відділення не гірше, а може, і краще, ніж у Ніжині. Пологів тут прийняли торік понад півтори сотні.
До вирішення цього важливого питання мала б підключитися й Новобасанська громада, оскільки й з її сіл вагітним жінкам добиратися в Бобровицю значно ближче й простіше, ніж до Ніжина. Але на цьому шляху розумного об’єднання для розумної співпраці на благо людей стоїть уже не Національна служба, а чиїсь політичні амбіції, через які може закритися не лише пологове відділення, а й уся опорна лікарня з 190 ліжками, якій для існування не вистачає загальної кількості пацієнтів, яку встановила згадана вже Національна служба. Цю кількість можна доповнити з Новобасанської громади. Ведуть перемовини й з Носівською лікарнею, де статистика з пацієнтами ще гірша.
Та ще кілька слів про медичне політиканство. Не встигла Бобровицька лікарня оговтатися від старих ігор у політику, як ці ігри можуть підсунути сусіди. Хоча Костянтин П’ятковський не втрачає надію на здоровий глузд від керівництва Новобасанської ОТГ.
Він переживає не за свою посаду, робота для нього є і в інших лікарнях, просто в Бобровиці вже немало зроблено для перспективи існування опорної лікарні з усіма відділеннями, які так потрібні жителям обох громад, котрі вже більше століття вважають Бобровицьку лікарню центром надання «вторинної» медичної допомоги.
Звісно, щоб найближча до місцевих людей лікарня піднялася до сучасних вимог, треба ще немало постаратися. Важко вирішуються питання заповнення лікарських вакансій, але ця проблема існує і в Чернігові, і навіть у столиці. Генеральний директор і тут сподівається на допомогу обласного управління, але й сам постійно перебуває у пошуках потрібних кадрів. Сподівається і на допомогу житлом для приїжджих лікарів від місцевих підприємців, є домовленості з генеральним директором товариства «Земля і воля» Леонідом Григоровичем Яковишиним.
Шукає генеральний директор лікарні шляхи вирішення й господарських справ. Ще минулого року задумав перевести котельню лікарні з газового палива на тверде. Тоді на це потрібно було 3,5 мільйона гривень, які могли окупитися років за два. Тепер потрібно дещо більше грошей, але окупність цього проекту не затягнеться, фахівці порахували, – вважає Костянтин Олександрович.
– Розраховую у вирішенні й цього питання на сусідню громаду, – дещо задумливо сподівається керівник опорної на цю співпрацю, пояснюючи необхідність. – Лікарня опалюється газовою котельнею, до Нового року заплачені мільйони, певну суму має вносити і Новобасанська громада, бо у нас у стаціонарі лікуються і їхні люди. Отже обидві громади зацікавлені в економії бюджету. На Бобровицю покладена оплата й за вивезення сміття, водопостачання, харчування. Спасибі, допомагають нам і волонтери, доставляють деякі медикаменти, предмети гігієни тощо.
Генеральний директор також наголосив, що в опорній лікарні працює й призовна комісія, фінансування якої покладено на місцеве самоврядування. Тут теж потрібне взаєморозуміння обох громад, спільне фінансування.
Тобто у колишньому Бобровицькому районі хоч і створено дві об’єднані громади, але залишається багато спільного у наданні допомоги жителям обох громад, передусім у медичному обслуговуванні, в певних соціальних і побутових питаннях. І буде великим владним кощунством, якщо ці вкрай необхідні потреби простолюду заміняться іграми в політику, що й з гетьманськими амбіціями. Історія району свідчить, що цього не пробачають навіть ті виборці, що вже ніби й звикли наступати на одні й ті ж граблі. Зате вони ніколи не звикнуть терпіти неповагу до них, передусім коли виникає потреба в наданні невідкладної медичної допомоги.
Як відомо, служба екстреної невідкладної допомоги управляється аж з чернігівської диспетчерської, хоча карети швидкої допомоги знаходяться в опорній лікарні. Трапляються різні історії. Тож Костянтин Олександрович запланував придбати для опорної лікарні свій реанімобіль і ще одну транспортну одиницю для термінових виїздів до пацієнтів, що потребуватимуть вкрай термінової допомоги, особливо у віддалених селах. Над виконанням цього завдання керівник лікарні працює предметно, й воно буде виконане, – сам заявив. Бо вже не раз переконався, що немає нічого неможливого. Головне – пам’ятати, що початок – це найскладніша частина будь-якої роботи, тож потрібно заздалегідь готуватися до цього й не опускати рук, щоб потім не шкодувати, що не почали зараз, втративши багато часу на обдумування і нескінченні обговорення.
Григорій ВОЙТОК
