Біль стискає і серце, і груди за того, що у вічність пішов
Молодший сержант Касаткін Андрій Миколайович помер 24 грудня 2023 року на бойовому посту під час виконання службових обов’язків. У жовтні йому виповнилося було 45 років – ще б жити та й жити, якби не проклята війна. І пішов він на неї боронити рідну Вітчизну, маму, брата та сестру – добре підготовленим бійцем.
Після закінчення Бобровицької загальноосвітньої школи проходив в 1996-98 роках строкову військову службу в окремому інженерно-аеродромному батальйоні міста Миколаєва. Повернувся до лав Збройних Сил України у 2017 році, уклавши контракт, і до 2020 року ніс військову службу в підрозділах Десантно-штурмових віск ЗСУ на посаді командира відділення самохідних мінометів. Брав участь у бойових діях по захисту незалежності й суверенітету України, мав статус учасника бойових дій.
Перерва у військовій службі була нетривалою: після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, Андрій Касатків добровільно повернувся до лав захисників Вітчизни. Та добряче потріпане серце в бойових операціях не витримало грудневого дня нелюдського навантаження. В горі та скорботі залишилися мама, брат і сестра.
Провели відважного воїна останньою земною дорогою рідні, друзі, однокласники та інші земляки, що зібралися 26 грудня на траурний мітинг «Вічна пам'ять героям».
Від імені громади звернувся із скорботним словом до рідних бійця виконувач обов’язки Бобровицького міського голови Геннадій Іванюк. Висловив їм глибокі співчуття у зв’язку з непоправною втратою, запевнив маму Надію Миколаївну, інших рідних, що пам'ять про їхнього Андрія назавжди залишиться в серцях земляків та історії Бобровиччини.
Видно, важко було говорити про передчасну кончину побратима Андрія Касаткіна підполковнику Роману Туровцю. Адже він запам’ятав воїна веселим, юморним, завжди готовим прийти на допомогу товаришам. Командиру аж не віриться, що Андрія вже немає в живих, він білим Ангелом полинув у небеса.
Після завершення траурного мітингу й церемонії прощання на центральній площі Бобровиці, траурна процесія прослідувала на місцеве кладовище, де відбулося відспівування й поховання воїна.
Григорій Войток
