Про багатолітню історію Линовицького цукрокомбінату, що на Прилуччині, говорить сама його назва: «Красний». Працівники підприємства розповідають, що при реорганізації підприємства на ПАТ «Линовицький цукрокомбінат» назву вирішили не змінювати: «Адже «красний» значить «красивий», - кажуть. Втім, цукровий завод був збудований у Линовиці задовго до радянських часів – у 1899 році. Та його новітня історія розпочинається з 2001-го, коли на підприємство прийшов інвестор – київська компанія «ГАЛС». З тих пір на комбінаті почали обновляти обладнання, покращувати матеріальну базу, нарощувати обсяги виробництва.
- У нас щороку відбувається модернізація технологічного процесу, що дозволяє сьогодні переробляти 2,6 тисячі тонн буряка за добу, - розповідає голова правління ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» Сергій Прозор. – Минулого року переробляли 2,3 тисячі тонн, позаторік – 2,1 тисячі тонн. Зараз модернізуємо теплову схему, що теж позитивно впливає на виробництво. Завдяки цьому тримаємося на плаву, хоч і не отримуємо прибутків. Минулого року виробили 24 тисячі тонн цукру, цьогоріч плануємо виробити 18-20 тисяч тонн.
- Сергію Михайловичу, з чим пов’язане зниження виробництва цукру?
- З несприятливими для росту цукрового буряка погодніми умовами, вони вносять доволі суттєві корективи. Цього року дуже негативно вплинула на врожайність літня спека. Кілька місяців не було дощів – як наслідок, слабший врожай. За поточний рік розраховуємо переробити 150 тисяч тонн сировини, вже заготовили 82 тисячі тонн цукрового буряку.
- Звідки його отримуєте?
- Линовицький цукрокомбінат сьогодні працює практично на своєму буряку – його 80% із загальної кількості, яку переробляємо. Під буряком у нас 4 тисячі гектарів, сіє та вирощує його СТОВ «Цукровик», і тільки завдячуючи цьому завод працює та має сировину для виробництва цукру.
Як це не прикро, та ми вже дожилися до того, що ніхто не хоче сіяти цукровий буряк, бо це нерентабельно, й до того ж – вирощувати його не так просто. Адже для цього потрібні належні погодні умови, грунти, треба щоб були й фахівці: агрономи, люди, котрі б займалися цим.
- Власна сировина, певно, деякою мірою допомагає Линовицькому цукрокомбінату виживати в умовах конкуренції?
- Я б не сказав, що в нашій галузі є конкуренція як така. Цукрова промисловість має іншу проблему: перевиробництво. Через це собівартість виробництва кілограму цукру сьогодні – 6 гривень 50 копійок, а продаємо його по 5 гривень 62 копійки. Тобто, на кожному виробленому кілограмі – майже гривня збитку. В цьому – головна причина того, що підприємства цукрової галузі в Україні закриваються. Сьогодні їх у державі 37, а ще минулого року працював 61 цукровий завод. Якщо й далі залишатиметься така ситуація, то тенденція збережеться: підприємства припинятимуть свою діяльність, доки не залишиться усього кілька виробників та встановиться економічно обгрунтована ціна на цукор.
- Де сьогодні споживають линовицький цукор?
- В основному вся продукція розходиться у межах регіону. Наші основні споживачі – Чернігівська й Сумська області. Постачаємо цукор на підприємства харчової галузі в Ромнах та Ічні. Беруть його із задоволенням, бо наш цукор сухий, не злежується, має гарну якість.
- Сергію Михайловичу, певно, не помилюся, коли скажу, що безперебійна робота Линовицького цукрокомбінату важлива насамперед для жителів селища. Адже від неї напряму залежить благоустрій багатьох линовицьких родин працівників підприємства...
- На ПАТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний» трудиться 493 робітники – це не тільки жителі Линовиці, а й прилеглих сіл, розташованих у радіусі 60 кілометрів від селища. Цих працівників щодня звозять два автобуси: один курсує в напрямку Прилук, інший – у напрямку Пирятина.
Дійсно, соціальне питання на підприємстві – одне з головних. Середній розмір зарплати в сезон – близько 4 тисяч гривень, в ремонтний період – близько 3 тисяч гривень. Виплачуємо й матеріальну допомогу. Та як на мене, головним соціальним захистом працівника є достойна й стабільна заробітна плата. Вона у нас виплачується вчасно, без жодних затримок.
Людмила Смик
