Арсен Дідур: Чернігівщина – не розмінна монета олігархів
і не поле для проведення соціальних експериментів
Ось уже два з половиною роки заступник голови обласної організації Аграрної партії України Арсен Дідур обіймає посаду заступника голови обласної ради. Своє життєве кредо: «Бути чесним, бути щедрим і любити землю, яка дала тобі життя» він сповна втілює в реальних справах, маючи постійний діалог з виборцями. Проте життя щодня ставить нові запитання і складні виклики. Ми зібрали найгостріші запитання від людей, які знають Арсена Володимировича і довіряють Аграрній партії України. Отже...
– Арсене Володимировичу, почнемо з питання, яке стало чи не найактуальнішим для нашої області – реформування відділень ПАТ «Укрпошта». Ви були активним ініціатором проведення «круглих столів» із цього питання і зустрічі з керівником підприємства. Що відбувається зараз?
– Скажу одразу – в проведенні так званого соціального експерименту під назвою «Сільське відділення», яке нам нав’язали «згори» без жодних громадських обговорень, влада Чернігівщини одностайно підтримує населення: в запропонованому «Укрпоштою» вигляді цього робити категорично не можна. Адже при розробці проекту не враховані ні специфіка області, ні кількість населення, ні його потреби. Враховується лише визначена бізнес-концепція ефективності роботи «Укрпошти» з позиції менеджера. Спочатку треба визначити ту модель модернізації чи реформування «Укрпошти», яка б пройшла погодження з органами місцевого самоврядування, і лише потім запроваджувати цей пілотний проект.
Зважаючи на резонанс цього питання, згідно з розпорядженням голови облдержадміністрації, створено робочу групу, мета якої – реалізувати реформу, враховуючи наші реалії. Провівши два засідання, вирішили, що в рамках їхнього пілотного проекту буде діяти так званий «підпілотний» проект, який почнеться з Чернігівського, Куликівського та Ріпкинського районів. Відбуваються консультації з головами ОТГ, головами районних рад щодо позицій місцевого самоврядування з цього питання. Якщо запропонована концепція буде прийнята – ми її підтримаємо і дамо «зелене світло». Коли ж реформу нав’язуватимуть без врахування думки громад, то запевняю – ми знайдемо важелі впливу, щоб зупинити цей процес.
Один з варіантів – висловити недовіру голові Чернігівського відділення «Укрпошти», звернутися від імені обласної ради до керівництва країни, щоб ця «псевдореформа» не мала згубних наслідків для населення області.
Бо головна мета будь-якої реформи – не погіршення, а покращення якості надання послуг. У нас є претензії до менеджменту «Укрпошти», хоча з точки зору бізнес-ефективності їхні кроки зрозумілі. Але не можна забувати, що це – на 100% державне підприємство. А держава, згідно з Конституцією, через свої установи та підприємства повинна забезпечувати якісне життя населення. Стосовно «Укрпошти», то взагалі не треба підходити до її діяльності виключно з боку бізнес-інтересів. Бо є ще й соціальна відповідальність, оминути яку не можна. Депутатський корпус обласної ради тут єдиний – якщо нас не почують, будемо боротися за думку і волевиявлення народу.
– Чернігівщина вчергове потрапила до когорти «щасливчиків». Цього разу населення найдепресивнішої області випробовуватимуть новими тарифами на доставку електроенергії. Чи вдарять ці тарифи по бізнесу, а відтак і по побутових споживачах? Яка позиція фракції Аграрної партії обласної ради?
– Країна, яка обрала вектор євроінтеграції, має запозичувати у західних сусідів і партнерів найкращий досвід з будь-яких питань. Так і з системою RAB-тарифів, тобто інвестиційною доплатою до тарифу, який сплачує споживач для того, щоб компанія-постачальник могла покращити якість послуг. Або ж підвищити потужність, створити передумови для бізнесу та зростання якості для споживачів – принаймні, так працюють ці тарифи в усьому світі.
Діє ця система, виходячи з реальної оцінки, бо RAB-тариф зав’язаний на фінансову балансову вартість мереж, і на підставі їхньої вартості додає якийсь відсоток, який визначає держава, щоб підвищити інвестиційну складову. Вона має локальний характер і вводиться на визначених територіях. Взяти ту ж Польщу. Там тарифи не використовуються на всій території країни. Є інвестиційний проект в окремому воєводстві, куди треба додати потужності. І споживачі цієї території розуміють, що, доплативши до існуючого тарифу інвестиційний коефіцієнт, вони у підсумку отримують нові побудовані потужності, покращені мережі тощо.
А в нас намагаються, використовуючи цей передовий досвід, за рахунок споживача утримувати існуючі мережі, які вже були приватизовані і коштували їм копійки в буквальному сенсі цього слова у лихі 90-ті після приватизації «Обленерго». Споживачі не спроможні утримувати основні фонди, з яких дехто отримує прибуток, котрий дівається невідомо куди. Тобто незрозуміло, як вони ними розпорядилися, а нині за рахунок споживача хочуть усе відновити й модернізувати. Зараз певна група лобістів-власників «Обленерго» намагається через Верховну Раду, через Кабмін та НКРЕКП протягнути цю методику. Що це дасть?
Нашій області, якщо цей експеримент все ж таки відбудеться, загрожує зростання тарифів на 40%. Ініціатори цього намагаються провести громадські слухання і довести, що населення цей ріст цін не зачепить. Напряму – ні. Але люди таке підвищення відчують через бізнес, бо вони там працюють. І за рахунок підвищення собівартості та збільшення оплат за електроенергію це якраз зменшить інвестиції у підвищення продуктивності праці та загальмує зростання заробітної плати. Люди, котрі намагаються будь-що запровадити ці тарифи – не мають совісті. Отож держава повинна на рівні регулятора замислитися, що вона робить. Обласна рада та облдержадміністрація моніторять цей процес і не дозволять знизити інвестиційний клімат на території області. З позиції Аграрної партії, в яку в основному входять представники міського та сільського середнього класу, можу сказати впевнено – ми їх будемо захищати. Бо вони найбільш вразливі.
Парадокс у тому, що в Європі стимулюють розвиток бізнесу, а в нас, виходить, хочуть його розвиток звести нанівець? При цьому створюється соціальна напруга, бо збільшені тарифи збурюють населення. Так можна догратися і до третього Майдану – тарифного. Народ і бізнес не можуть терпіти таке безкінечне знущання. Адже будь-яка умова збільшення тарифів має відповідати трьом принципам: тариф повинен бути прозорим, економічно обґрунтованим і головне – відповідним платоспроможності населення. Є у нас це? Ні! А головне – тарифи повинні регулюватися незалежними інституціями, яких у нас, на жаль, теж немає. НКРЕКП? Ні. Антимонопольний Комітет? Також під питанням. Тобто, всі потрібні інституції регулювання не відділені від держави, а повністю їй підкорені. А держава – повністю під впливом монополій.
– Отже, замкнене коло?
– Безумовно. Для того і намагаються зараз запровадити цей RAB-тариф. Як заступник голови обласної ради, переконаний: з цим треба боротися. Таку ж позицію займає і облдержадміністрація. Це вам про експерименти над нашою областю. Плюс до «Укрпошти». Аграрна партія теж проти. Адже її програмні задачі – захист малого та середнього бізнесу, тобто людей, які справді працюють. І все, що шкодитиме якості та умовам їхньої роботи, буде під нашим надійним захистом.
– Одне з найболючіших питань, що турбує всіх українців – земля. Як швидко оцінять ефект громади від переданої їм землі за межами населених пунктів? Чи очікувати якихось підводних течій від реформи уряду? Яку позицію відстоює Аграрна партія у цьому актуальному питанні?
– Не вірю, що цей процес незворотній лише тому, що ґрунтується на постанові уряду. Якщо передача земель не буде оформлена на законодавчому рівні, то це – ще один шлях спокуси громад перед виборами. Але після виборів хто знає, що буде насправді? Взагалі передача земель об’єднаним територіальним громадам – це база формування їхніх доходів, якою вони й розпоряджатимуться. Зараз це оформлено відповідною постановою і проходить через Держгеокадастр – найбільш непрозору і корумповану структуру. А передача землі має бути законною. Закон мусить дати право інвентаризувати раніше оформлені договори, згідно з якими чомусь поспішили роздати землю будь-кому всупереч законодавству. Тому громадам треба дати можливість інвентаризувати землю. Але якщо це не відповідає інтересам громади і якщо землекористувач незрозумілий і не взаємодіє з громадою, то громада має право анулювати ці договори. Я тільки за такий процес. Однак є побоювання, що це – чергова афера. Отож необхідно, щоб це було закріплено відповідним законом, прийнятим Верховною Радою. Щоб далі землями розпоряджалися громади.
Стосовно землі загалом, то ми за цивілізований ринок землі. Такий, як у більшості провідних європейських держав. Проте, враховуючи ситуацію в країні та незавершеність земельної реформи, ми проти того, щоб його запроваджували лише в рамках одного Закону – зняття мораторію. Це призведе до того, що у людей землю заберуть за копійки. Тобто люди, які отримали її після розпаювання, повинні мати за це як відповідні кошти, так і вагомий зиск з її оренди. Тож позиція Аграрної партії – прийняття всіх 17 законів земельної реформи, мета яких – запровадження цивілізованого ринку землі. А після цього – референдум: чи треба землі взагалі бути товаром, чи має бути вільний ринок, який у нас може стати диким? І лише після референдуму Верховна Рада може знімати мораторій на землю та визначає визначати право її ринкового обігу з урахуванням всіх українських реалій.
– Фермери скаржаться на відсутність підтримки від держави. А як складається нині ситуація з інвестиціями в сільське господарство? Які кроки необхідно здійснити насамперед для підтримки аграріїв?
– На жаль, є низка чинників, які аж ніяк не сприяють інвестиційній привабливості нашого бізнесу. За 9 місяців минулого року в аграрне, лісове й рибне господарства області залучено 2,3 мільярда гривень. Це майже вдвічі більше, ніж торік. Проте частка іноземних інвестицій у цій сумі – лише 11 мільйонів доларів (приблизно – 300 мільйонів гривень). Все інше – власні інвестиції. А реальних, як мовиться, «білих» європейських інвестицій у нас обмаль. На те є низка причин: війна, корупція, яка нині лише посилюється. Додамо також відсутність системних реформ і політичної волі. Ось такі в нас реформи. Яку не візьми – поліція, освіта, медицина – обгортка гарна, а всередині все згнило.
Ці фактори реально закривають шлях до активного надходження інвестицій в країну, яка потенційно багатша за будь-яку європейську державу. Включаючи розвинуті Англію, Францію та Німеччину. Ми реально багатші завдяки географічному розташуванню, земельним ресурсам, наявності морів, річок тощо. Ми багатші за арабських шейхів, нам просто фатально не щастить з керівниками і політикою «крок вперед – крок назад». Так ми далеко не підемо. Бо не створили ті правила і закони, які, використовуючи наш значний потенціал, зробили б нас успішними і багатими. Стосовно цього року: громади і фермери небезпідставно скаржаться на недостатнє фінансування. Виділено 6,3 мільярда державної підтримки за чотирма напрямками: тваринництво (молочне і свинарство) – 4 мільярди. Один мільярд виділено фермерам, ще один – на компенсацію банківських відсотків на придбання техніки державного виробництва і 300 мільйонів – на садівництво.
– Чому ж тоді скаржаться фермери?
– Проблема у відсутності незатвердженого механізму. Коли я був на нараді в Міністерстві Аграрної політики на презентації аграрної підтримки, то виявилося, що курка належить до сфери тваринництва. От і виходить, що з 4 мільярдів підтримки на тваринництво десь близько 3-х йде на підтримку галузі, яку, по великому рахунку, й підтримувати не треба. Там все в порядку. Тепер зрозуміло, куди йдуть виділені і так незначні ресурси? Ми повинні підтримувати молочну галузь, переробника, який створює додаткову вартість і дає можливість для її розвитку. Маємо підтримувати соціально відповідального фермера, на якому тримається територія. І найголовніше – як ми маємо підтримувати галузь АПК, ось уже більше року не маючи профільного міністра? В. о. – колишній керівник Держгеокадастру. І куди – згідно з фахом – він спрямовуватиме свою діяльність? Думаю, тут все зрозуміло.
– Ваш прогноз: чи будуть дорожчати продукти харчування для населення протягом року? Що робить Аграрна партія, щоб ціни на продукти харчування були доступними, а їх якість – високою?
– Продукти дорожчатимуть – на жаль, це об’єктивна реальність. Тому що, по-перше, відсутня чітка стратегія розвитку аграрного виробництва, яке, по суті, стає сировинним. Ми вирощуємо зерно, сою, інші культури – їх і експортуємо. Не тут, а там створюємо робочі місця. Потім до нас йде імпорт, прив’язаний до курсу валюти. Який, у свою чергу, прив’язаний до стану економіки. І коли нинішній прем’єр на третій рік свого керування хвалиться «гальмуванням падіння економіки» – це ж просто нісенітниця. Кабінет Міністрів повинен давати ріст економіки! Тобто, коли йде зростання економіки, не виїжджають люди за кордон. І курс національної валюти – стабільний.
Тому я не бачу логіки за рахунок гальмування падіння економіки підтримувати стабільність курсу національної валюти. До того ж, у нас немає стратегії розвитку галузі АПК і тієї частини, яка дає продовольчу безпеку – переробної промисловості. Вона взагалі перебуває в депресивному стані і не може забезпечити населення дешевими продуктами. Ми залежимо від імпорту, а він – від курсу валюти. Тому я прогнозую, що за такої політики Кабміну стосовно АПК матимемо подорожчання продуктів харчування.
Складових тут багато – це і сумнозвісні RAB-тарифи, і відсутність інвестиційного клімату, яка призводить до падіння економіки, а воно – до падіння курсу... Відповідно, на цьому етапі ми мусимо їсти імпортну гуму – доволі дорогу – замість нормальної їжі. Все це треба міняти – і чим швидше, тим краще. Тому в Аграрній партії, до якої я маю безпосереднє відношення, створена професійна рада, яка займається аграрними питаннями, аграрною реформою. Тобто є готова команда, яка може – якщо ми прийдемо до влади – професійно зайнятися реформуванням АПК. І земельною реформою, і стратегією розвитку аграрного виробництва та аграрної переробки. Це призведе до максимальної доступності цін на продукти харчування.
– Чи має перспективи наша область вийти із депресивного стану і стати на шлях економічного зростання? Що для цього зробить Аграрна партія?
– Я взагалі не вважаю, як деякі політики, Чернігівщину депресивною. Це чудовий край зі своїми традиціями та історією. Давайте почнемо себе врешті-решт поважати і не давати приводу для того, щоб нашу область використовували як розмінну монету. Нас просто розмінювали для домовленостей певних політичних сил на поталу донецьким, луганським політикам... І зараз її знову віддають. І віддаватимуть доти, допоки еліта області не об’єднається для захисту своєї території і не спонукатиме Чернігівщину стати справді заможною. Депресія починається з нелюбові до рідної землі. Тому Аграрна партія і я як заступник голови її обласної організації ставлю за мету зробити все, щоб над нами не експериментували і не робили Чернігівщину розмінною монетою для чиїхось політичних ігрищ.
Треба зрозуміти – ми і тільки ми самі розвиваємо цю територію і для нашого бізнесу, і для наших людей. І коли ми її захищатимемо, будемо самі керувати її життям без засланих козачків – ось тоді депресія одразу ж закінчиться. Я налаштований досить оптимістично. Віра, повага до себе, любов до рідної землі, захист наших інтересів від будь-яких експериментів – це і є гарантією від економічної і соціальної депресії.
Наталія КУПРІЄНКО
