Хоч і невелика, але велична:
На Лазареве воскресіння у Лукашівці освятили церкву
У деокупованій Лукашівці поруч зі зруйнованою московитами Вознесенською церквою освятили новий храм, збудований коштом і стараннями українського патріота, мецената та аграрія Григорія Ткаченка. Символічно, що чин освячення Свято-Михайлівського храму відбувся в день, коли Господь наш Ісус Христос воскресив праведного Лазаря. Для маленького села, кажуть лукашівці, це – подія значного масштабу.
Новозбудована Свято-Михайлівська церква у Лукашівці постала поруч із Вознесенською, яка є пам’яткою архітектури і на якій рашисти залишили страшний відбиток «русского мира».
«Русскій мір» залишив глибокі рани
Власник фермерського господарства «Напорівське» Григорій Ткаченко, повернувшись в деокуповану Лукашівку, пообіцяв людям опікуватись храмом. Наївшись досхочу російської духовності, селяни практично одноголосно проголосували за зміну патріархату, перейшовши в лоно Православної церкви України. А підприємець та меценат при спробах відродити храм зіткнувся з низкою проблем. По-перше, для відбудови Вознесенської церкви потрібен не один рік та понад 15 мільйонів гривень. Торік у травні у Лукашівку приїздив київський архітектор-реставратор Сергій Юрченко. Він оцінював масштаби руйнувань та стан храму. Після огляду зазначив, що церкву можна реставрувати. Втім, Григорія Ткаченка злякала не так намальована цифра, яку треба звідкись витягнути, як масштаби бюрократії.
«Розпочати процес відновлення цього храму без купи документації неможливо. Попри те, що це пам’ятка архітектури, вона не має юридичного господаря, – каже фермер. – Мене злякала навіть не та цифра, яку треба вкласти у відбудову, а більше непробивна стіна бюрократизму».
Тож підприємець вирішив зводити храм поруч. І тут він також зіштовхнувся з низкою проблем – так звані «брати во Христі», які ще до великої війни правили в цегляному храмі, закидали перевіряючі інстанції скаргами. В результаті новозбудована дерев’яна церква постала як МАФ (мала архітектура форма) без фундаменту, проте на сваях.
Церква побудована в стилі козацького бароко, у вигляді хреста та на 100 відсотків дерев’яна, а от купол – із позолотою. Отож Григорій Михайлович не дарма називає храм Михайлівським Золотоверхим. Козацький проект, зізнається, обрав свідомо, бо Лукашівка має козацьке коріння, тож храм є також і символом відродження традицій. Будівництво духовної святині обійшлося підприємцю в півтора мільйони гривень. Ще сто тисяч гривень він витратив на різноманітне церковне начиння.
«Дякую чернігівському підприємцю Олексію Сарандаку, який спроектував церкву і доклав чимало зусиль для подолання низки бюрократичних процедур, – говорить Григорій Ткаченко. – Було дуже багато звернень і скарг з боку московського патріархату задля того, щоб церква тут не відродилась, але з милістю Божою все в нас вийшло».
Раритетні реліквії, даровані новому храму
Голова Іванівської громади Олена Швидка, яка була на урочистому освяченні храму, зауважила, що Лукашівка є першим селом Іванівської громади, яке перейшло в українську церкву.
«Воно стало прикладом для інших сіл, – говорить пані Олена. – Нещодавно от приїздили люди із Красного, які також хочуть перейти в українську церкву і вже будують там капличку. За Лукашівкою перейшла громада в селі Ладинка, і люди моляться у храмі Божому рідною мовою насамперед за наших воїнів, бо тільки завдяки їм ми можемо стояти».
Не забула керівниця громади подякувати за подвижництво і мецената: «Дякую Григорію Михайловичу за те, що в нього знайшлися сили і натхнення на відбудову не лише свого господарства, але і храму. І нехай, як він каже, церква невелика, але вона велична».
А й справді: велич цього храму об’єднала багатьох і патріотизмом, і явним символізмом. Бо ж хіба не символічним є дарунок від воїна ЗСУ, депутата Іванівської громади від Количівки Володимира Токаря, який передав дві величні ікони, що тривалий час були реліквіями його родини?
«Сьогодні рівно рік, як немає моєї матері, тому цей день особливо символічний для мене. Ці ікони перейшли мені в спадок від неї, і я вважаю, що їх повинні бачити всі люди. Я дуже сподіваюсь на те, що і в нас у Количівці теж скоро буде українська церква, бо люди, які пережили всі страхи окупації, заслуговують на свято і на нашу українську церкву», – сказав воїн.
За любов і жертовність до України, а також подвижництво в розбудові українського православ’я митрополит Київський і всієї України Православної церкви України Епіфаній удостоїв Григорія Ткаченка Орденом Архистратига Михайла.
По звершенню Божественної Літургії та спільної молитви визначну церковну нагороду особисто вручив єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній (Фірлей), зазначивши, що з воскресінням віри і торжеством українського православ'я відроджується вільна Україна.
Віталій НАЗАРЕНКО, фото автора та Олени Маківчук
